Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. Ми українці і любимо свою землю, свій рідний край, з його багатющими народними традиціями, славною історією, мальовничою природою, багатою мелодійною мовою.
Згідно з указом президента 9 листопада оголошено Днем української писемності та мови. Але засновано його було значно раніше – ще в 1917 році – на честь преподобного Нестора Літописця. Він став достойним послідовником творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Мова — це найбільше і найдорожче добро кожного народу, це жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування.
За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.
В Каховській районній бібліотеці для дітей для читачів – учнів 4-Б класу СЗОСШ №2 пройшов мовний урок «У мові і минуле і майбутнє, у ній народу суть, його життя»
Розповідь про нелегкий шлях рідної мови, її історичну долю схвилювала присутніх, адже пройшла наша мова тернистий і важкий шлях. Мову нашого простого українського народу передав нам у спадок і Григорій Сковорода, вдосконалив її І.П. Котляревський, а основоположником сучасної української мови став наш великий Кобзар — Т.Г. Шевченко. Він наказував нам, щоб ми любили, знали і вивчали її. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова. Скільки ще чудових і талановитих письменників, поетів, що писали рідною мовою, дала нам ненька – Україна? Це і Леся Українка, і Панас Мирний та багато інших письменників.
Діти активно включилися в хід заходу: читали вірші про рідну мову, змагалися у мовознавчому марафоні, що включав в себе вікторини, прислів'я, загадки, конкурси: «Словограй»,»Мовні головоломки», «Найкращий знавець», «Театр фразеологізмів». Діти відгадували мовні загадки-шаради та загадки-жарти, слухали гуморески про мову Впродовж заходу звучали пісні про рідну мову та Україну . До їхньої уваги була представлена книжкова виставка «Квітни , мово,зірницями слова». Діти з цікавістю перегортали сторінки книжок української мови, які їм дуже сподобалися, шукаючи для себе щось повчальне
Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця — українська. Так давайте ж разом вивчати, зберігати та примножувати українську мову, і нехай нашому роду ніколи не буде переводу.
Згідно з указом президента 9 листопада оголошено Днем української писемності та мови. Але засновано його було значно раніше – ще в 1917 році – на честь преподобного Нестора Літописця. Він став достойним послідовником творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Мова — це найбільше і найдорожче добро кожного народу, це жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування.
За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.
В Каховській районній бібліотеці для дітей для читачів – учнів 4-Б класу СЗОСШ №2 пройшов мовний урок «У мові і минуле і майбутнє, у ній народу суть, його життя»
Розповідь про нелегкий шлях рідної мови, її історичну долю схвилювала присутніх, адже пройшла наша мова тернистий і важкий шлях. Мову нашого простого українського народу передав нам у спадок і Григорій Сковорода, вдосконалив її І.П. Котляревський, а основоположником сучасної української мови став наш великий Кобзар — Т.Г. Шевченко. Він наказував нам, щоб ми любили, знали і вивчали її. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова. Скільки ще чудових і талановитих письменників, поетів, що писали рідною мовою, дала нам ненька – Україна? Це і Леся Українка, і Панас Мирний та багато інших письменників.
Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця — українська. Так давайте ж разом вивчати, зберігати та примножувати українську мову, і нехай нашому роду ніколи не буде переводу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий